Перш за все поговоримо про імунітет. Мабуть, зі школи усі пам’ятають, що імунітет буває наступних видів:
- природжений (видовий)
- набутий:
- природний: активний, пасивний
- штучний: активний, пасивний.
В рамках заявленої теми нас цікавить лише набутий імунітет. Він означає, що внаслідок якихось причин організм навчився давати собі раду зі збудником. У випадку природнього активнго НІ (набутого імунітету) організм стикнувся з певним об’єктом, ідентифікує його як чужерідний, локалізує, відправляє туди свою "групу швидкого реагування", зав’яжеться бійка, результат якої може бути різним: сильний організм швидко подолає слабкого збудника без зовнішніх проявів, організм не зможе швидко впоратися з "непроханим гостем", що виллєтся в захворювання; якщо збудник занадто сильний, то без зовнішнього втручання не обійтися. В будь-якому випадку, організмом буде "розроблено план дій та стратегію з усунення загрози", тобто вироблення специфічної імунної відповіді з необхідними антигенами. У випадку деяких захворювань при ідентифікації збудника організм одразу застосовує вже існуючу відповідь, тому потрапляння "чужинця" проходить без зовнішніх проявів. "План та стратегія" може передаватися від матері до дитини через плаценту або з грудним молоком: це називається пасивний природний НІ.
З розвитком науки та технологій навчилися робити імунну відповідь контрольованою. Тобто не чекати, поки людина захворіє, а ввести чужерідний об’єкт, щоб організм дав йому свою імунну відповідь (а, враховуючи, що цей об’єкт заздалегідь ослаблений, то для людини вся ця "бійка" пройде непомітно) - це буде штучний активний НІ, а введений чужерідний об’єкт є нічим, іншим як вакциною. У випадку зі штучним пасивним НІ вводиться одразу "стратегія", тобто імунна відповідь.
Підводячи написане вище до теми статті, вакцинація - це своєрідна навчальна тривога для імунного спецзагону, коли є "необхідні знання", проте як саме їх застосовувати необхідно вирішити на місці. Власне, вакцина була винайдена задля того, щоб переконатися, що організм людини стикнувся зі збудником і відреагував, виробивши імунну відповідь. Це допомогло побороти епідемії захворювань, про більшість з яких зараз можна дізнатися хіба що з підручників історії. Можливо, серед Ваших знайомих є ті (або Ви самі), хто спеціально заражає дитину "дитячими" хворобами, щоб запобігти захворюванні в більш дорослому віці з ускладненнями. Данний спосіб також є своєрідною вакцинацією, проте небезпека полягає в тому, що зараження не є контрольованим.
Тепер краплина дьогтю: якщо вакцини і були створенні задля забезпечення здоров’я, то на данний момент при виборі вакцини потрібно звернути увагу ще на такі фактори, як умови виробництва, контроль виробництва, умови транспортування, умови зберігання тощо.
Тож, як вже було зазначено раніше, Вам вирішувати: вакцинуватися чи ні, але не забувайте, що від цього можуть залежати оточуючі. І будьте здорові!
