Ковідка, ковідка... Частина І

Чесно кажучи, цю статтю я збиралася написати досить давно, проте якось все натхнення бракувало. Але ж, будемо відверті, зараз, коли сформувалися табори тих, хто підтримує карантинні заходи, та тих, хто проти, а диванні епідеміологи невпинно забезпечують нас “найправдивішою” інформацією на будь-який смак, ця стаття все ще актуальна. Проте інформації виявилося забагато, тож я розділила цей блок на кілька статей. Почнемо наш лікнеп з інформації щодо захисту обличчя.

  

 Чи сприяють медичні маски зменшенню розповсюдження коронавірусу?

Тут все дуже неоднозначно і треба брати до уваги кілька факторів. Перш за все, йдеться про медичні маски, а не шматочки тканини, що продаються в магазинах та виконують виключно декоративну функцію. Не будемо забувати про їх основну функцію: стримування розповсюдження повітря, що видихає носій. Тобто маска може убезбечити, коли носій чхнув чи кашлянув, якщо маска була саме на ньому.

А тепер многабукафф про те, чому маски не допоможуть. Бо це не амулет і не талісман. Чудово, що було розпорядження закривати обличчя, дозволено навіть саморобною дурнею користуватися. Чого не було зроблено:

• не було рекомендацій з приводу того, які матерали краще використовувати для виготовлення багаторазових масок;
• не було роз’яснень, як правильно використовувати маски, як їх надягати, знімати (усі ж носять одноразові маски один раз, егеж?);
• не було озвучено, як правильно користуватися багаторазовими масками;
• щодо утилізації, то не просто не було переліку правил, як це робити, навіть не дуже подбали про те, де їх утилізувати.

Спробую трохи цю ситуацію виправити, бо хто ж іще подбає про наше здоров’я, окрім нас самих?

Отже, дослідниками з університету Чикаго та Аргонської національної лабораторії було виявлено, що шар щільної бавовни та 2 шари шифону, виготовленого з поліестеру чи спандексу, видаються найбільш ефективною комбінацією, здатною фільтрувати 80-99% часток, залежно від їх розміру, та за ефективністю наближені до масок N95. Так само вдалими комбінаціями, на думку дослідників, є поєднання щільнотканої бавовни з натуральним шовком або фланеллю та стьобана бавовна з ватином. Ефективність пояснюється тим, що поєднання щільної тканини, як бавовна, та тканини, що може містити статичний електричний заряд, наприклад, шовк, дозволяє сворити механічний та електростатичний бар’єри. Варто зазначити, що неабияке значення має щільність прилягання маски до обличчя, бо простір між маскою та обличчям може звести на нівець ефективність будь яких фільтрів. Тож під час шиття або купування маски варто звернути увагу на її розмір. Ось тут ми плавно переходимо до пункту про їх правильне використання. Згідно з рекомендаціями cdc (Centres for Disease Control and Prevention, центр з контролю та запобігання захворювань):

• перш ніж вдягти маску, потрібно вимити руки;
• надягати маску потрібно взявши за мотузочки та зачіпити за вуха, закривши рота та носа;
• після цього однією рукою затиснути фіксатор на переносиці так, щоб він щільно прилягав, іншою рукою обережно натягнути маску на підборіддя;
• переконатися, що контури маски щільно прилягають до поверхні обличчя, за необхідності та можливості, відрегулювати довжину завушної петлі;
• переконатися, що через маску можна леко дихати;
• знімати маску потрібно взявши за мотузочки, скласти зовнішніми кутами разом та покласти у прання (якщо багаторазова) або утилізувати (одноразова);
• ретельно вимити руки.

Пам’ятайте! На ділянці маски, куди потрапляє повітря, що видихається, висока концентрація мікроорганізмів, тож намагайтеся за жодних обставин не торкатися цього місця.

Під час прання варто керуватися наступними принципами:

 

У пральній машині:

• можна прати разом з іншими речами;
• використовувати найвищу температуру води, прийнятну для данного типу тканини.

Вручну:

• перевірте, чи ваш відбілювач підходить для дезінфекції;
• приготуйте розчин для відбілювання (змішати 5 ст. Ложок побутового відбілювача на 3.5 — 4 л води кімнатної температури або 4 ч. Ложки хлорного відбілювача на 1 л води кімнатної температури);
• замочіть маску у розчині на 5 хвилин;
• ретельно промийте прохолодною чи кімнатною водою.

Сушити потрібно у сушарці за найвищої температури або на повітрі до повного висихання (за можливості, піддайте тканину дїї прямих сонячних променів).

Носити маску не варто довше 4 годин та обов’язково треба змінити, якщо:

• вона намокла;
• її було пошкоджено;
• її було вимазано;
• ви взялися за неї з внутрішньої сторони;
• ви зняли її з обличчя з будь якою метою.

Для утилізаціїї використанї маски необхідно:

• зняти маску
• обробити її дезинфікуючим засобом
• герметично запакувати в окремий пакет
• викинути у сміттєвий контейнер
• вимити руки.
  

На останок хотілося б нагадати ще один момент: не всім рекомендовано носити маски. До групи осіб, які не мають використовувати засоби для закривання обличчя, належать: діти до 2 років, ті, хто мають проблеми з диханням, люди з втратою свідомості та будь хто, хто не має змоги самостійно зняти маску.

Будьте здорові!

Чи потрібно робити щеплення від грипу?

Ефективність вакцини від грипу

Центр з контролю захворювань (CDC) щороку проводить дослідження для визначення того, наскільки добре вакцина проти грипу захищає від захворювання. Хоча ефективність вакцини може варіюватися, останні дослідження показують, що вакцинація проти грипу знижує ризик захворювання на 40-60% серед загальної популяції протягом сезонів, коли більшість вірусів грипу, що циркулюють, відповідні до вакцини проти грипу. Як правило, вакцини проти грипу працюють краще проти вірусів грипу В і грипу А (H1N1) і пропонують менший захист від вірусів грипу А (H3N2).

Фактори, що впливають на ефективність вакцини

Здатність вакцини запобігати захворюванню на грип може змінюватися від сезону до сезону. Ефективність вакцини також може змінюватися залежно від того, хто вакцинується. Принаймні два чинники відіграють важливу роль у визначенні ймовірності того, чи захистить вакцина людину від хвороби: 1) характеристики особи, що вакцинується (наприклад, вік і стан здоров'я), і 2) подібність або «відповідність» між вірусами грипу та вакцини, створеної з метою захисту від вірусів грипу та зниження їх поширення. Варто зазначити, що у випадку невідповідності штаму грипу вакцини вірусам, що циркулюють, спостерігається невелика користь від щеплення або ж взагалі відсутня. У випадку ж високої відповідності спостерігається користь від вакцинації для профілактики захворювань та попереджає ускладнення.

Які переваги вакцинації від грипу?

Нижче наведена коротка інформація про переваги вакцинації від грипу та окремі наукові дослідження, які підтверджують ці переваги.

• Вакцина проти грипу запобігає мільйонам хвороб та візитам до лікарів, пов'язаних з грипом, щороку. Наприклад, протягом 2016-2017 рр. вакцинація від грипу запобігла приблизно 5,3 млн. грипозних захворювань, 2,6 млн. медичних візитів, пов'язаних з грипом, і 85 000 госпіталізацій, пов'язаних з грипом.
• У сезони, коли віруси вакцини відповідають  штамам, що циркулюють, вакцина від грипу знижує ризик того, що їм доведеться звертатися до лікаря з грипом на 40-60%.
• Вакцинація від грипу може знизити ризик госпіталізації, пов'язаної з грипом, для дітей, дорослих людей працездатного віку та людей похилого віку.
• Вакцина проти грипу запобігає десяткам тисяч госпіталізацій щороку. Наприклад, протягом 2016-2017 років вакцинація проти грипу запобігла оцінці 85 000 госпіталізацій, пов'язаних з грипом.
• Дослідження 2014 року показало, що вакцина від грипу зменшила ризик зараження дітей на грип на 74% під час сезону захворювань 2010-2012 років.
• В останні роки вакцини проти грипу знизили ризик госпіталізації серед дорослих в середньому приблизно на 40%.
• Дослідження 2018 року показало, що з 2012 по 2015 рік вакцинація від грипу серед дорослих зменшила ризик попадання в інтенсивну терапію (ІМС) грипу на 82%.
• Вакцинація проти грипу є важливим профілактичним засобом для людей з хронічними захворюваннями.
• Вакцинація була пов'язана з меншими показниками деяких серцевих нападів серед людей з  захворюваннями серця, особливо серед тих, хто мав серцевий напад минулого року.
• Також є окремі дослідження, які показують зниження госпіталізації серед людей з діабетом та хронічними захворюваннями.

Кілька слів про редагування генетичного коду

 

В час, коли точаться суперечки щодо безпечності ГМО, існують анти-вакцинні рухи та всілякі середньовічні забобони, здається, варто розказати про рушійну силу сучасної генної інженерії - CRISPR.
То, що ж це таке? CRISPR — Clustered Regularly Interspaced Short Palindromic Repeats або ж Короткі паліндромні повтори, регулярно розташовані групами - це прямі повтори та унікальні послідовності в ДНК бактерій і архей, що розділяють їх, які спільно з асоційованими генами (Cas, англ. CRISPR-associated genes) забезпечують захист клітини від чужорідних генетичних елементів (бактеріофагів, плазмід). Простіше кажучи, то такі ділянки в ДНК, позначені певним чином, які певною мірою виконують функцію імунітету бактерій. Згідно з публікацією в журналі Science 2007 року, експериментально було підтверджено захисну дію CRISPR/Cas: шляхом молекулярної генетики в CRISPR-касету бактерії вбудували вірусну ДНК-послідовність, таким чином зробивши її нечутливою до даного вірусу.
Яка нам від цього користь? Наприклад, існують різноманітні генетичні захворювання. По суті, це деякі зміни в генетичній інформації, такий собі одрук в генетичному коді. Але, щоб його знайти серед гігабайтів інформації, потрібна неймовірна кількість часу,  а щоб виправити - надтонкий хірургічний інструмент. Cas9 є саме таким інструментом, окрім того, він же визначає і місце застосування. Ця технологія доволі успішно використовується в генній медицині для модифікації геному тварин в лабораторних умовах і вже є дані про подолання деяких хвороб у мишей.
Що ж до людей, то тут встановлені певні обмеження, але прогрес не стоїть на місці. Британське державне агентство HFEA (Human Fertilisation and Embryology Authority - управління з ембріології та штучного запліднення) дало дозвіл на проведення генетичних модифікацій людських ембріонів (варто зазначити, що Велика Британія таким чином стає першою з західних країн, що дозволить редагування генома ембріона людини, раніше подібні експерименти проводили в Китаї).  Не зважаючи на те, що дозвіл виданий лише для дослідів і генно-модифіковані ембріони мають бути знищені протягом 14 днів після отримання, це все ж є важливим кроком вперед у використанні генного редагування людської ДНК.
Решту прикладів використання технології можна подивитися в інфографіці (взято з сайту https://biomolecula.ru)

Чи можна розглядати CRISPR/Cas9 як значний прорив в науці, панацею від багатьох невиліковних захворювань, зміну поняття про надлюдину? Певно, що так. Проте не варто забувати, що навряд Отто Ган з колегами, коли вони розділили ядро атома, планували створити атомну бомбу.

Священна корова Vacca: чи потрібно робити вакцинацію

Існує багато суперечок з приводу того, робити вакцинацію чи ні. На мою думку, власне здоров’я - це особиста справа кожного (окрім випадків, коли це впливає на здоров’я та самопочуття оточуючих), тому я не буду агітувати за чи проти, а лише трохи розповім про те, що це таке та для чого  це потрібно.
Перш за все поговоримо про імунітет. Мабуть, зі школи усі пам’ятають, що імунітет буває наступних видів:

1.  природжений (видовий)
2.  набутий:

•   природний: активний, пасивний
•   штучний: активний, пасивний.

В рамках заявленої теми нас цікавить лише набутий імунітет. Він означає, що внаслідок якихось причин організм навчився давати собі раду зі збудником. У випадку природнього активнго НІ (набутого імунітету) організм стикнувся з певним об’єктом, ідентифікує його як чужерідний, локалізує, відправляє туди свою "групу швидкого реагування", зав’яжеться бійка, результат якої може бути різним: сильний організм швидко подолає слабкого збудника без зовнішніх проявів, організм не зможе швидко впоратися з "непроханим гостем", що виллєтся в захворювання; якщо збудник занадто сильний, то без зовнішнього втручання не обійтися. В будь-якому випадку, організмом буде "розроблено план дій та стратегію з усунення загрози", тобто вироблення специфічної імунної відповіді з необхідними антигенами. У випадку деяких захворювань при ідентифікації збудника організм одразу застосовує вже існуючу відповідь, тому потрапляння "чужинця" проходить без зовнішніх проявів. "План та стратегія" може передаватися від матері до дитини через плаценту або з грудним молоком: це називається пасивний природний НІ.
З розвитком науки та технологій навчилися робити імунну відповідь контрольованою. Тобто не чекати, поки людина захворіє, а ввести чужерідний об’єкт, щоб організм дав йому свою імунну відповідь (а, враховуючи, що цей об’єкт заздалегідь ослаблений, то для людини вся ця "бійка" пройде непомітно) - це буде штучний активний НІ, а введений чужерідний об’єкт є нічим, іншим як вакциною. У випадку зі штучним пасивним НІ вводиться одразу "стратегія", тобто імунна відповідь.
Підводячи написане вище до теми статті, вакцинація - це своєрідна навчальна тривога для імунного спецзагону, коли  є "необхідні знання", проте як саме їх застосовувати необхідно вирішити на місці. Власне, вакцина була винайдена задля того, щоб переконатися, що організм людини стикнувся зі збудником і відреагував, виробивши імунну відповідь. Це допомогло побороти епідемії захворювань, про більшість з яких зараз можна дізнатися хіба що з підручників історії. Можливо, серед Ваших знайомих є ті (або Ви самі), хто спеціально заражає дитину "дитячими" хворобами, щоб запобігти захворюванні в більш дорослому віці з ускладненнями. Данний спосіб також є своєрідною вакцинацією, проте небезпека полягає в тому, що зараження не є контрольованим.
Тепер краплина дьогтю: якщо вакцини і були створенні задля забезпечення здоров’я, то на данний момент при виборі вакцини потрібно звернути увагу ще на такі фактори, як умови виробництва, контроль виробництва, умови транспортування, умови зберігання тощо.
Тож, як вже було зазначено раніше, Вам вирішувати: вакцинуватися чи ні, але не забувайте, що від цього можуть залежати оточуючі. І будьте здорові!

Кілька слів про білки

        Що означає дивне слово "Квашіоркор"?
Мабуть, найточніше визначеня "хвороба першої дитини після народження першої". Ось з чим це пов’язано: під час годування грудьми дитина отримує усі необхідні речовини з материнським молоком, проте, коли народжується наступна дитина і першу відлучають від грудей, замінюючи молоко на цукро- та крахмалевмісні продукти, вона недоотримує необхідних компонентів для нормального розвитку. Варто зазначити, що це захворювання властиве для збіднілих регіонів, де поширені такі явища, як відсутність збалансованого харчування та голод. Проте не варто забувати, що основною причиною виникнення захворювання є нестача білку в раціоні дитини, а, отже, під загрозою опиняється будь-яка дитина.
Більше того, під загрозою може опинитися і доросла людина, оскільки білки в організмі виконують безліч функцій, як то:
- захисна
- каталітична
- транспортна
- поживна
- гормональна
- будівельна
- забезпечують процеси обміну на рівні клітин
- виступають запасним джерелом енергії
- беруть участь в утворенні секретів (разом з вуглеводами)
- беруть участь в формуванні клітинних мембран (разом з жирами)
- регулюють значення рН організму
- забезпечують повноцінний розвиток організму
- та ін.,
а при підвищених навантаженнях та при дефіциті жирів та вуглеводів в харчуванні - розщеплюються для забезпечення організму енергією. Тому треба дуже уважно та обережно треба обирати дієту, щоб це не призвело до фатальних наслідків.

In sanguine veritas

Кров відіграє дуже важливе значення в житті кожної людини. Переливання крові може врятувати  життя. Але ж чому тоді до ХХ століття далеко не кожне переливання було успішним, ба більше - могло вбити?

Вся справа в особливих антигенах (складниках) еротроцитів (червоні кров'яні тільця, що мають форму як цукерка "Малібу", тільки з обох боків; розносять кисень по організму). Саме за ними визначають групу крові людини. Найпоширені системи, за якими об'єднують у групи: АВ0, Резус-система.

Тепер докладніше. Вважається, що найпершою виникла група, яка не містить ані антигену А, ані антигену В (за системою АВ0), власне, вона так і називається - перша. Через відсутність ключових групових антигенів вона позначається як 0

(або ж 00, якщо точніше). Далі, внаслідок деяких змін в харчуванні та в умовах проживання, в крові з'являється антиген А, що спричиняє появу другої групи (позначається А - АА, А0), та антиген В - третя група (група В - ВВ, В0). І, нарешті, внаслідок змішування другої та третьої групи виникає четверта - АВ.

У 1940 році було помічено, що у деяких людей на поверхні еритроцитів присутній особливий антиген (такий саме був помічений і у макак резус, саме тому це отримало назву резус-фактор) - таких людей об'єднали у групу резус-позитивних, відповідно, тих, у кого не було виявлено цього антигену - до резус-негативних.

Давайте розглянемо як відбувається наслідування груп крові. Чесно кажучи, мені неодноразово доводилося зтикатися з міфом про те, що у дитини група крові має бути обов’яково така, як у одного з батьків. Зараз я поясню, чому це не так. Припустимо, що у одного з батьків друга група крові, а у іншого третя. Як вже зазначалося вище, друга група - це АА або А0, а третя - ВВ чи В0. Уявімо собі середовише, в якому наявні антигени здатні перебувати у вільному стані та об’єднуватися у пари. Отже, ми маємо у вільному стані антигени А, А або А, 0 від одного з батьків та В, В чи В, 0 від іншого. Розглянемо можливі комбінації:

	A	A
B	AB	AB
B	AB	AB

	A	0
B	AB	B0
0	A0	00

таким чином ми маємо групи АВ (четверта), В0 (третя), А0 (друга), 00 (перша).

За резус-фактором наслідування відбувається за тим же принципом, проте додається принцип домінантності-рецесивності. Це означає, що резус-позитивна група може позначатися як RhRh або Rhrh, в той час як резус-негативна rhrh. Далі знову розглядаємо можливі комбінації (випадок, коли один з батьків резус-позитивний, а інший - резус-негативний):

	Rh	Rh
rh	Rhrh	Rhrh
rh	Rhrh	Rhrh

	Rh	Rh
rh	Rhrh	Rhrh
rh	Rhrh	Rhrh

з таблиці наочно видно, яка вірогідність народження дитини з резус-антигеном або без нього.

Трошечки додаткової інформації: існує бомбейский (вперше відкритий в індійському місті Бомбей) феномен - так би мовити, п’ята група крові (за АВ0). Еритроцити не містять ані антигенів (як у першої групи), ані Н-антигену (на відміну від першої групи). Це надзвичайно рідкісна "група": найбільша кількість представників знаходиться в Індії - 0.01% населення.

Pondus Hydrogenii

pH (лат. pondus Hydrogenii - вага водню), водневий  показник - величина, що використовується для визначення кислотно-лужного балансу водного розчину.
Якщо використати більш "математичне" визначення, то  рН - це від’ємний десятковий логарифм концентрації іонів Н⁺ в розчині (якщо точніше - іонів гідроксонію Н₃О⁺).

pH = - log₁₀(H⁺)

Спробую пояснити на прикладі. У нас є водний розчин з концентрацією гідроксид-іонів 5*10^-6 (концентрація - це відношення кількості речовини (в нашому випадку - гідроксид-іонів) до об’єму системи (тобто розчину)), тобто 1г гідроксид-іонів міститься в 5*10⁶г (=5т) розчину. Тепер скористаємося нашою формулою:

рН = - log₁₀ (5*10^-6) = 5.3,

отже, наш розчин - кислий (це можна дізнатися завдяки спеціальним таблицям).

Якщо говорити вже дуже простою мовою, то рН визначається як співвідношення іонів Н⁺ та ОН^-, що утворюються під час дисоціації (розпаду на елементи) водного розчину. Досить часто рН плутають з такими показниками, як кислотність та лужність розчину. Різниця приблизно така сама, як якщо занурити руку у воду - можна зрозуміти тепла чи холодна вода, проте її температуру можна визначити за допомогою спеціального приладу (термометру). рН же визначають за допомогою різних індикаторів (наприклад, фенолфталеїн, лакмус), а кислотність та лужність - фізико-хімічними методами (титрування, рН-метр).

Трошечки додаткової інформації: окрім рН існує ще такий показник як рОН. Сподіваюся, не важко здогадатися, для чого використовується дана величина.